Володимир Іванович Вернадський

Геніальній вчений-пріродознавець и мислитель,

основоположникгенетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство,біосферу и ноосферу. Організатор и Перший президент Української академії наук(1918-1921), Державного радієвого Інституту (1922), лабораторії живої речовіні(1927, ніні Інституту геохімії и аналітічної хімії ім. В.І. Вернадського РАН),Комісії з Вивчення важкої води (1934), Міжнародної комісії з визначення віку порідрадіоактівнімі методами (1937), метеоритний комітету и Комісії по ізотопах(1938) та Багато ін. Доктор мінералогії и геогнозії (1897), професор (1898),Академік Петербурзької академії наук (1909, від 1917 - Російської академіїнаук), Академік Української академії наук (1918), лауреат Сталінської премії 1-гоступенів (1943).

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 р. ум. Петербурзі. Прадід Його - Запорізький козак, воювали проти Польщі на боціБогдана Хмельницького. Батько, Іван Васильович, працював професором Київськогоуніверсітету, а пізніше - професором Олександрійського ліцею в Петербурзі.Мати, Ганна Петрівна, походила з відомого українського роду Константіновічів.На Формування світогляду В.І. Вернадського значний Вплив малі Родинні зв'язки зЄ.М. Короленком и М.І. Гулаком.

грунтовні знання Володимир Іванович здобувши на природничовідділенні фізико-математичного факультету Петербурзького універсітету, ЯкийВІН Закінчив 1885 р. Кращий Своїми Вчитель и наставниками ВІН називав В.В.Докучаєва, Д.І. Менделєєва ї О.П. Карпінського. Володіючі Майже всімароманськімі, германських и слов'янськими мовамі Володимир Іванович впродовжбагатьох РОКІВ МАВ тісні Наукові зв'язки з кращє школами Франції, Італії,Німеччіні, Чехословаччини, Швейцарії, Греції, Англії.

Качан наукової діяльності В. І.. Вернадського пов'язаний зРозробка нових напрямів у крісталографії и мінералогії. Його докторськадисертація називається В«Явища ковзання кристалічної речовиниВ» (1897).Різнім аспектам крісталографії и генетичної мінералогії присвяч більшістьКрупні праць вченого, зокрема В«Лекції описової геологіїВ» (1899), В«Основикристалографії В»(1904),В« Земні силікати, алюмосилікати та їх аналоги В»(1937),В« Історіямінералів земної кори В»(1923).

У подалі етапах наукових пошуків Володимир Іванович віддававПереваги розробці таких нових наукових напрямів геології Як геохімія,біогеохімія, радіогеологія и Біосфера. Головною рісою біосфері, Як вважаєтсявчений, є ті, Що у ній існує велика геологічна, можливости, космічна сила,Планетарні дія якої не береться до УВАГА в уявленнях про космос, таких, Щомают наукову основу. Ця сила є розум людини, спрямована ї організована воля їїЯк істоті суспільної. Отже Біосфера Під впливим освіченої людини з годиноюперетворюється в ноосферу - сферу розуму.

В Останній своїй опублікованій праці В«Декілька слів про ноосферуВ»(1944) В.І. Вернадський Визначіть кілька умов, які необхідні для Настаненоосфери. По-перше, людство має буті єдінім в інформаційному відношенні.По-друге, оскількі ноосфера - Явища всепланетного, людство повинності прийти доповної рівності рас, народів, Незалежності від кольори шкірі. По-третє, ноосфераНЕ Може буті збудована до пріпінення війн Між народами світу. На превеликийшкода, усвідоміті про свою належність до біосфері ї залежність від неї, людство,Поки Що, не може.

Більше 30 РОКІВ В.І. Вернадський займався вивченості радіоактівногорозпаду елементів. Ще 1910 р. ВІН Виступивши на академічному зібранні з доповіддюВ«Завдання дня в області радіюВ», узагальнівші кілька РОКІВ своєї праці над цієюпроблеми. ВІН наголос, Що В«ні одна держава і суспільство НЕ можутвідносітіся байдуже до того, Якиме шляхом, Як и коли Будуть вікорістані джерелапроменевої енергії, які знаходяться у їх володінні. У Попередня Слові ВІНписав: В«Невдовзі, коли людина одержує в Свої руки атомну енергію, таке джерелосили, його призначення та дасть їй можлівість будуваті Своє життя, Як вон побажає ... Чі зумієлюдина скорістуватіся цією силою, спрямуваті її на добро, а не на Самознищення?Чі доросла вон до втілення вікорістаті ту силу, Якові неминучий мусить дати їйнаука. Вчені НЕ повінні закріваті очі на можліві Наслідки їхньої науковоїпраці, наукового прогресу. Смороду повінні собі відчуваті відповідальнімі заНаслідки свого відкриття. Смороду повінні пов'язувати свою працю з кращихорганізацією людства В».

Як показали історичні Події, пророцтва великого вченого збулося.Розум давши нам ядерний реактор, а антірозум - Хіросіму, Нагасакі, Чорнобиль. Донайважлівішіх Його праць з цього циклу належать В«БіосфераВ» (1926), В«Нариси прогеохімії В»(1934),В« Біохімічні нариси В»(1940),В« La biogeochimie В»(1945),В« Thebiosphere and noosphere В»(1945).

В. І. Вернадський БУВ прекрасним педагогом. Трівалій годину ВІНПрацював професором и ректором Таврійського універсітету, виступать Із Науковадоповідямі в багатьох універсітетах Західної Європи Гірськолижний. Мінералогічна школа В. І..Вернадського и Його чісленні талановіті учні и їх послідовнікі успішнопродовжують опановуваті Його невмірущі Ідеї. Протяг Усього жіття ВолодимирІванович відстоював Людський гідність, людину Як Особистість, позапартійністьнауки. Тоталітарна держава не поділяла матеріалістічного світобачення ифілософських узагальнення Вернадського, Його праці вважаєтся антінауковімі та ідеалістічнімі.Багато праць вченого за Його життя так и Не було Опубліковано.

Вчень-мислитель помер 6 січня 1945 р. від крововіліву вмозок. Його поховали на Новодівочому кладовіщі у Москві.

Ім'я геніального вченого прісвоєно Багата академічнім інстітутам,бібліотекам, кораблям ТОЩО. На пошанне вченого названо два мінералі В«ВернадВ» иВ«ВернадськийВ». Академія наук СРСР у 1945 р. встановила копійчаних премію тазолоту медаль ім. В. І.. Вернадського. Починаючі з 1973 р. премія іменіВ.І. Вернадського встановлено кож у НАН України. У 1964 р. ІМЕНЕМвченого названо гірський хребет у східній частіні Антарктиди. Довжина Йогопрежде 400 км, висота 1600 м. У 1981 р. на бульварі Вернадськогоу м. Києві (Академмістечко) споруджено величносте пам'ятник В. І.. Вернадського.